реліквія —
релі́квія іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
реліквія —
Предмет релігійного вшанування, що являє собою мощі, одяг або частини одягу чи особисті речі святого, а також предмети, що пов'язані з його життям та діяльністю
Словник церковно-обрядової термінології
реліквія —
-ї, ж. 1》 перев. мн. Предмети релігійного поклоніння. 2》 Річ, яку особливо шанують і зберігають як пам'ять про минуле.
Великий тлумачний словник сучасної мови
реліквія —
Клейнод, скарб, див. регалія
Словник чужослів Павло Штепа
реліквія —
РЕЛІ́КВІЯ, ї, ж. 1. перев. мн. Предмети релігійного поклоніння. Скільки тут [в монастирі] було в запасі Талісманів і реліквій: Тут була вода з Йордану В череп'яній добрій тикві (В. Самійленко).
Словник української мови у 20 томах
реліквія —
релі́квія (від лат. reliquia – залишки) 1. Предмет релігійного поклоніння. 2. Річ, дорога як пам’ять про минуле (напр., історична Р., сімейна Р.).
Словник іншомовних слів Мельничука
реліквія —
РЕЛІ́КВІЯ, ї, ж. 1. перев. мн. Предмети, яким служителі культу приписують чудодійну силу, роблячи їх об’єктом релігійного поклоніння. Скільки тут [в монастирі] було в запасі Талісманів і реліквій: Тут була вода з Йордану В череп’яній добрій тикві (Сам.
Словник української мови в 11 томах