решта —
ре́шта іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
решта —
Залишок, остача, останок; (судна) як ім. уціліле; (від продавця) здача; рештка; пор. РІЗНИЦЯ.
Словник синонімів Караванського
решта —
-и, ж. 1》 Те, що залишилось невикористаним, невитраченим, незайнятим ким-небудь і т. ін. || Частина чого-небудь, яка ще є в наявності, крім названого, даного. || Остання, кінцева частина чого-небудь, яка залишилась ще не пройденою, не прожитою і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
решта —
РЕ́ШТА, и, ж. 1. Те, що залишилося невикористаним, невитраченим, незайнятим ким-небудь і т. ін. Його жінка була шляхетського роду й дістала в придане той невеличкий куток в Хохітві. Всю решту села забрав її брат (І.
Словник української мови у 20 томах
решта —
ре́шта залишок, здача (перев. грошей)(м, ср, ст): Гібель відповідав, якби видавав решту. “Ні, Кацяба, шкода часу. І так задовго сидиш. Іди вже домів” (Нижанківський)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
решта —
до ре́шти. 1. Дощенту, до кінця, остаточно. Один загін захопив Самійла Лаща в його селі, куди він втік. Козаки вбили його й зруйнували його палац до решти (І.
Фразеологічний словник української мови
решта —
ЗА́ЛИШКИ мн. (ЗА́ЛИШОК одн.) (те, що лишилось невикористаним, невитраченим; те, що збереглося від руйнування, з давніх часів і взагалі від того, що минуло, зникло), РЕ́ШТА, ОСТА́ЧА, РЕ́ШТКИ мн. (РЕ́ШТКА одн. рідко), ОСТА́НКИ мн. (ОСТА́НОК одн.
Словник синонімів української мови
решта —
РЕ́ШТА, и, ж. 1. Те, що залишилось невикористаним, невитраченим, незайнятим ким-небудь і т. ін. Його жінка була шляхетського роду й дістала в придане той невеличкий куток в Хохітві. Всю решту села забрав її брат (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
решта —
Решта, -ти ж. Остатокъ, остальное. Рубає мечем голови з плечей, а решту топить водою. Мет. 399. та й решта. Да и все тутъ. От скажу вам: ви ледачі та й решта. до-решти. Въ конецъ, совершенно. От лиха воля минула й до-решти. Федьк.
Словник української мови Грінченка