розвішувати —
розві́шувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
розвішувати —
-ую, -уєш, недок., розвішати, -аю, -аєш і розвісити, -ішу, -ісиш, док., перех. 1》 Вішати що-небудь у декількох місцях. || Вішати що-небудь на свої місця. 2》 Вішати що-небудь, розправляючи кінці, розгладжуючи складки. 3》 Звішувати, опускати що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розвішувати —
РОЗВІ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВІ́ШАТИ, аю, аєш і РОЗВІ́СИТИ, і́шу, і́сиш, док., що. 1. Вішати щось (про багато чого-небудь). Проти зайців ми розвішували в садку паперові прапорці, млинки, тріскачки... (О.
Словник української мови у 20 томах
розвішувати —
розві́шувати / розві́шати (розві́сити) ву́ха (у́ха). 1. перев. зі сл. слу́хати, ірон. З непідробною цікавістю, з великим захопленням (хоч розповідь, інформація не варта уваги).
Фразеологічний словник української мови
розвішувати —
РОЗВІ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВІ́ШАТИ, аю, аєш і РОЗВІ́СИТИ, і́шу, і́сиш, док., перех. 1. Вішати що-небудь у декількох місцях. Проти зайців ми розвішували в садку паперові прапорці, млинки, тріскачки… (Донч.
Словник української мови в 11 томах
розвішувати —
Розвішувати, -шую, -єш сов. в. розвішати, -шаю, -єш, гл. Развѣшивать, развѣсить. МВ. ІІ. 134. Накупив бубликів, розвішав їх уночі перед вікнами. Рудч. Ск. І. 188. Ой я тую одеженьку по тину розвішу. Чуб. V. 719.
Словник української мови Грінченка