розкрутити —
розкрути́ти: раздобыть [ІФ,1890]
Словник з творів Івана Франка
розкрутити —
розкрути́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
розкрутити —
див. розкручувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розкрутити —
РОЗКРУТИ́ТИ див. розкру́чувати.
Словник української мови у 20 томах
розкрутити —
(-учу, -утиш) док., кого. 1. крим., міл. Примусити когось давати свідчення, зізнатися у скоєнні злочину. Справу вела молодий слідчий Жовтневої районної прокуратури Наталя Куракова, яка рік тому одержала диплом.
Словник жарґонної лексики української мови
розкрутити —
ВИКРУ́ЧУВАТИ (повертаючи по гвинтовій різьбі, знімати, виймати що-небудь укручене, загвинчене), ВІДКРУ́ЧУВАТИ, ВИГВИ́НЧУВАТИ, ВІДГВИ́НЧУВАТИ, РОЗКРУ́ЧУВАТИ, ВИВІ́РЧУВАТИ, ВІДВІ́РЧУВАТИ рідко, ВІДШРУБО́ВУВАТИ рідко, ВИШРУБО́ВУВАТИ рідко. — Док.
Словник синонімів української мови
розкрутити —
РОЗКРУТИ́ТИ див. розкру́чувати.
Словник української мови в 11 томах