рот —
-а, ч. 1》 Порожнина між верхньою і нижньою щелепами з отвором у нижній частині обличчя. || Обрис і розріз губ. || Дзьоб, паща, писок і т. ін. у тварин. Дивитися в рот — з цікавістю слухати кого-небудь. З піною в роті — у великому гніві, зі злістю.
Великий тлумачний словник сучасної мови
рот —
РОТ, а, ч. 1. Порожнина між верхньою і нижньою щелепами з отвором у нижній частині обличчя. Розсердився [Ентел] і роз'ярився, Аж піну з рота попустив (І. Котляревський); Я роззявив рота й хотів дихнуть, а вода пішла в рот (І.
Словник української мови у 20 томах
рот —
рот: ◊ рот як вітра́к про невгамовного балакуна (Франко)|| = балабол ♦ до рота й на потемки не тра́фит (Франко) ♦ коло рота текло́, а в рот не попа́ло (Франко) ♦ кому́ в роті гі́рко, тому все гі́рко (Франко) ♦ не смі́ти рота отвори́ти про родину, у якій панує надто сувора дисципліна (Франко)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
рот —
Великий рот у вола, та говорити не годен. Не все мож говорити, що знається. Вже йде тот, що відчиняє рот. Докір брехунові, коли входить в товариство. В запертий рот, муха не влетить. Обережньому лиха не боятись.
Приповідки або українсько-народня філософія
рот —
з розкри́тим ро́том, зі сл. слу́хати. Дуже уважно, з цікавістю, з великим захопленням. З розкритим ротом слухав він свого опального приятеля (О. Гончар); Я слухаю Колумба з розкритим ротом (З журналу). ро́том мух лови́ти, зневажл.
Фразеологічний словник української мови
рот —
РОТ (порожнина між верхньою й нижньою щелепами з отвором у нижній частині обличчя; обрис і розріз губ), УСТА́ мн., ПА́ЩА зневажл., ПАЩЕ́КА зневажл., ПЕ́ЛЬКА вульг., ВЕ́РША зневажл., ХА́ВКА зневажл. діал., ПИ́СОК зневажл. діал., ҐА́ВРА діал.
Словник синонімів української мови
рот —
РОТ, а, ч. 1. Порожнина між верхньою і нижньою щелепами з отвором у нижній частині обличчя. Розсердився [Ентелл] і роз’ярився, Аж піну з рота попустив (Котл., І, 1952, 98); Я роззявив рота й хотів дихнуть, а вода пішла в рот (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах