річ

Річ, ре́чі, ре́чі, рі́ччю; ре́чі, рече́й, реча́м. До ре́чі, не до ре́чі, присл.

Значення в інших словниках

1. річ — річ 1 іменник жіночого роду предмет; явище дійсності, випадок, факт, подія; твір літератури, мистецтва; робота, справа річ 2 іменник жіночого роду мова розм.  Орфографічний словник української мови
2. річ — Річ. Справа. ● Знана річ, що (...) — загальновідомо, що (...). Знана річ, що руский нарід в економічнім згляді підупав (Б., 1895, 11, 2). ; ● Має ся річ (так, не так) — справа полягає в (тому, що...). Здає ся, що в сім випадку річ так має ся (Б.  Українська літературна мова на Буковині
3. річ — Предмет, кн. реалія; ФР. справа, діло <н. інша річ>; ЖМ. мова, розмова; мн. РЕЧІ, майно, жм. манатки, причандали, П. вчинки <н. за такі речі — суд>.  Словник синонімів Караванського
4. річ — див. мова; розмова  Словник синонімів Вусика
5. річ — [р'іч] реч'і, ор. р'іч':у, р. мн. реичей  Орфоепічний словник української мови
6. річ — I речі, ж. (мн. речі, -ей). 1》 Предмет, перев. хатнього вжитку, трудової діяльності і т. ін. || Будь-який предмет взагалі. || мн. Одяг, білизна, предмети особистого користування і спеціального призначення. Зимові речі. || мн.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. річ — 1. мова, розмова, промова, див. язик 2. це див. предмет хохл. (реч) промова, мова  Словник чужослів Павло Штепа
8. річ — РІЧ¹, ре́чі, ж. 1. Предмет, перев. домашнього вжитку, трудової діяльності і т. ін. Щоб усе те, що вкладалося на вози, не загубилося по дорозі і не потовклося, .. кожна господарська річ, така, як вила, граблі, лопата, сокира, ящичок із цвяхами..  Словник української мови у 20 томах
9. річ — річ справа, суть (ср, ст): – І в чім річ? – Та в тім річ, що ти займаєшся не своїм ділом і пхаєш носа, куди не треба (Авторка) ◊ не від ре́чі доречно (ст): Не від речі буде згадати тут один епізод, що трафився теперішному професорові політехніки...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
10. річ — Добра то річ, що є в хаті піч, а тоді біда, як її нема. Піч конечна в кожній хаті, а без неї страви не звариш. Наша річ просити, а ваша річ прийти. Значіння, як і сказано. Не річ наказати, але показати.  Приповідки або українсько-народня філософія
11. річ — вести́ (заво́дити) сло́во (мо́ву, річ). Говорити про що-небудь. Тепер і решта косарів зрозуміла, до чого вів слово суворий запорожець, і вони загомоніли всі разом (П. Панч); Тепер Марта дивилась на капітана неприязно ..  Фразеологічний словник української мови
12. річ — РІЧ — поняття, контекст значень якого вказує, що існує дещо визначене, відносно стале і незалежне. Р. мовно пов'язана із реченням (давньослов'янське — говорити, діяти, робити "діло"; нім.  Філософський енциклопедичний словник
13. річ — ПОВЕДІ́НКА (сукупність чиїх-небудь вчинків, спосіб життя певної людини, людей), ДІ́Ї, ДІ́ЯННЯ, ПОВО́ДЖЕННЯ, ПОЗИ́ЦІЯ розм., РЕ́ЧІ розм., ПОСТУПУВА́ННЯ діал., ПОСТУ́ПКИ діал., ПОВЕ́ДЕННЯ діал.; МАНЕ́РИ, ОБХО́ДЖЕННЯ розм., ОБХО́ДИНИ розм., ПОЛІ́ТИКА розм.  Словник синонімів української мови
14. річ — РІЧ¹, ре́чі, ж. 1. Предмет, перев. домашнього вжитку, трудової діяльності і т. ін. Щоб усе те, що вкладалося на вози, не загубилося по дорозі і не потовклося,.. кожна господарська річ, така, як вила, граблі, лопата, сокира, ящичок із цвяхами..  Словник української мови в 11 томах
15. річ — рос. вещь предмет зовнішнього світу, що має ціну і є об'єктом права власності.  Eкономічна енциклопедія
16. річ — Річ, речі ж. 1) Рѣчь, слово, разговоръ. На речах — наче на кобзі. Ном. № 2289. Нехай ваша річ на переді. Ном. № 4970. Про вовка річ, а вовк навстріч. Ном. № 5769. відняло річ. О больномъ: отняло языкъ. Кобел. у. зняти річ. Начать говорить, заговорить.  Словник української мови Грінченка