свято —
свя́то 1 іменник середнього роду * Але: два, три, чотири свя́та свя́то 2 прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
свято —
Святкування, д. празник, (масове) фестиваль, (невелике) присвяток, ур. торжество; мн. святки; ЯК ПР. божественно і всі п. ф. від СВЯТИЙ.
Словник синонімів Караванського
свято —
див. свято церковне
Словник церковно-обрядової термінології
свято —
I -а, с. 1》 День або дні, коли урочисто відзначають видатні події, знаменні дати. || Відзначуваний звичаєм або церквою день на честь якої-небудь події чи святого. || мн. Кілька неробочих днів підряд з нагоди таких торжеств; прот. будні. || розм., заст.
Великий тлумачний словник сучасної мови
свято —
СВЯ́ТО¹, а, с. 1. День або дні, коли урочисто відзначають видатні події, знаменні дати. На вулиці свято – У вікнах дівчата з хлопцями заводськими ще й за рученьки взялись (М.
Словник української мови у 20 томах
свято —
свято: ◊ свято оселе́дця ірон. зустріч приятелів під час посту: Одного разу перед Великоднем вони зібралися на “свято оселедця” й розповідали собі різні історії (Чайківський)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
свято —
Громове свято. Так гуцули називають свято Ілиї 2-го серпня, буцім то святий Ілия завідує громами, як колись наш бог Перун. День свят, а тиждень заходу. Перед празниками приготовляються кілька днів скорше. Не велике свято, що в церкві дзвонять.
Приповідки або українсько-народня філософія
свято —
СВЯ́ТО, ПРА́ЗНИК розм. (день або дні урочистого відзначення чогось); СВЯТКУВА́ННЯ, ПРАЗНИКУВА́ННЯ розм. (відзначення свята, якої-небудь урочистої події і т. ін.
Словник синонімів української мови
свято —
СВЯ́ТО¹, а, с. 1. День або дні, коли урочисто відзначають видатні події, знаменні дати. Ми святкували Жовтневе свято, Дощик холодний колов голками (Рильський, II, 1960, 5)...
Словник української мови в 11 томах