скувати

Скува́ти, скую́, скує́ш; скува́в, -ва́ла; скуй, ску́йте

Значення в інших словниках

1. скувати — скува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. скувати — див. сковувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скувати — СКУВА́ТИ див. ско́вувати.  Словник української мови у 20 томах
4. скувати — ско́вувати / скува́ти ру́ки. Позбавляти кого-небудь можливості вільно поводити себе, діяти. За все своє життя я вперше опинився в панському маєтку. Мимохіть це сковувало руки (П. Панч). ско́вувати / скува́ти язи́к (язика́) кому і без додатка.  Фразеологічний словник української мови
5. скувати — ЗАКО́ВУВАТИ (у кайдани і т. ін.), КУВА́ТИ, СКО́ВУВАТИ, ЗАБИВА́ТИ. — Док.: закува́ти, заку́ти, скува́ти, заби́ти. Коли його заковували в кайдани, щоб везти на суд аж у губернію, то скували подвійні ланцюги, як на велетня (Ю.  Словник синонімів української мови
6. скувати — СКУВА́ТИ див. ско́вувати.  Словник української мови в 11 томах
7. скувати — Скувати, -ся см. сковувати, -ся.  Словник української мови Грінченка