стебельце —
стебе́льце іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
стебельце —
СТЕБЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш. до стебло́ 1, 2. Пробиваються [весняні пахощі] крізь набряклі бруньки, тендітні стебельця трави (М. Олійник); На високому гінкому стебельці росла лугова цариця – ромашка (Григорій Тютюнник); * Образно.
Словник української мови у 20 томах
стебельце —
-я, с. Зменш. до стебло 1), 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
стебельце —
СТЕБЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш. до стебло́ 1, 2. Пробиваються [весняні пахощі] крізь набряклі бруньки, тендітні стебельця трави (М. Ол., Леся, 1960, 59); На високому гінкому стебельці росла лугова цариця — ромашка (Тют., Вир, 1964, 252); *Образно.
Словник української мови в 11 томах
стебельце —
Стебельце, -ця с. ум. отъ стебло.
Словник української мови Грінченка