стінка

Сті́нка, -нки, -нці; сті́нки, -нок

Значення в інших словниках

1. стінка — сті́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. стінка — СТІ́НКА, и, ж. 1. Те саме, що стіна́. Лобом стінки не проб'єш (прислів'я); Дарка .. білила стінку близько вікна (Леся Українка); Ліворуч .. мали бути гаражі.  Словник української мови у 20 томах
3. стінка — -и, ж. 1》 Те саме, що стіна. Ставити до стінки (під стінку) — розстрілювати. Хоч голову об стінку [бий (розбий і т. ін.)] — про неможливість що-небудь зробити, про непереборні перешкоди. [Як] за стінкою жити — жити, тримаючись осторонь від інших людей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стінка — на стіну́ (на сті́ни, на сті́нку і т. ін.) лі́зти / полі́зти. 1. Бути дуже збудженим, неспокійно себе поводити, наполягаючи на чомусь. (Одарка:) Так і я не хотіла за свого Прокопа, на стіну лізла (Г.  Фразеологічний словник української мови
5. стінка — СТІ́НКА, и, ж. 1. Те саме, що стіна́. Лобом стінки не проб’єш (Укр.. присл.., 1963, 45); Дарка.. білила стінку близько вікна (Л. Укр., III, 1952, 654); Ліворуч.. мали бути гаражі.  Словник української мови в 11 томах
6. стінка — Стінка, -ки ж. 1) ум. отъ стіна. Майстрі швидко викинули стінку між старою светлицею і кімнаткою. Левиц. І. 390. 2) Стѣна изъ поставленнаго стоймя камыша, иногда полукругомъ, иногда двѣ стѣны, соединенные подъ угломъ, и пр.  Словник української мови Грінченка