суб’єкт —
Суб’є́кт. Продавець, прикажчик. Дуже часто можна стрінути погляд, мовто в торг[овельній] академії "учать на склепових суб'єктів ”. Се з ґрунту хибна думка (Б., 1907, 90, 1) // пол. subiekt — 1) заст. продавець, прикажчик, 2) суб’єкт (як філософське поняття).
Українська літературна мова на Буковині
суб’єкт —
суб’є́кт (від лат. subjectum – підкладене) 1. Носій певного роду діяльності; джерело активності, спрямованої на об’єкт. 2. юрид. Особа або організація, що має певні права й обов’язки. 3. У граматиці – підмет.
Словник іншомовних слів Мельничука
суб’єкт —
СУБ’Є́КТ, а, ч. 1. філос. Істота, здатна до пізнання навколишнього світу, об’єктивної дійсності й до цілеспрямованої діяльності. Теорія пізнання не може абстрагуватися від тих суспільних і соціальних зв’язків, відносин, практики...
Словник української мови в 11 томах