супліка —
Просьба, благання [IV] — прохання, заява, скарга [VIII] — прохання [VI,VII]
Словник з творів Івана Франка
супліка —
суплі́ка іменник жіночого роду писане прохання або скарга рідко
Орфографічний словник української мови
супліка —
див. ЗАЯВА, СКАРГА, ПРОСЬБА.
Словник синонімів Караванського
супліка —
СУПЛІ́КА, и, ж., заст. Писане прохання або скарга. Поховавши третю [жінку], писав він супліку до архірея, щоб йому дозволено одружитися вчетверте (М. Коцюбинський); – Просимо прийняти нашу супліку. – Чим же невдоволені козаки? – спитав Чепіга (С. Добровольський).
Словник української мови у 20 томах
супліка —
-и, ж., заст. Письмове прохання або скарга.
Великий тлумачний словник сучасної мови
супліка —
СКА́РГА (заява з приводу незаконних або неправильних дій кого-небудь), ПРЕТЕ́НЗІЯ, СУПЛІ́КА заст., ЗАЖА́ЛЕННЯ діал. Треба викласти наслідки обслідування з приводу однієї з заплутаних скарг (З. Тулуб); — Дайте книгу скарг, я подяку вам запишу.
Словник синонімів української мови
супліка —
СУПЛІ́КА, и, ж., заст. Писане прохання або скарга. Поховавши третю [жінку], писав він супліку до архірея, щоб йому дозволено одружитися вчетверте (Коцюб., І, 1955, 41); — Просимо прийняти нашу супліку. — Чим же невдоволені козаки? — спитав Чепіга (Добр., Очак. розмир, 1965, 123).
Словник української мови в 11 томах
супліка —
Супліка, -ки ж. Прошеніе, письменная просьба. Супліка до Грицька К.... и Г. Арт. (О. 1861. III. 87). Подаваймо супліку до архирея, щоб прислав нам попа. Св. Л. 126.
Словник української мови Грінченка