сіроманець

Сірома́нець, -ма́нця, -нцеві, -нцю! -ма́нці, -нців

Значення в інших словниках

1. сіроманець — сірома́нець іменник чоловічого роду, істота вовк  Орфографічний словник української мови
2. сіроманець — див. вовк  Словник синонімів Вусика
3. сіроманець — СІРОМА́НЕЦЬ, нця, ч. Уживається як сталий епітет вовка, часто у прикладці вовк-сіроманець. Кругом його Мов вимерли люде [люди]. Ані півня, ні собаки: Тілько із-за гаю Десь далеко сіроманці Вовки завивають (Т. Шевченко); – Обложили сіроманця ..  Словник української мови у 20 томах
4. сіроманець — -нця, ч. Уживається як сталий епітет вовка, часто у прикладці вовк-сіроманець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сіроманець — ВОВК (хижий звір), СІРОМА́НЕЦЬ, СІ́РИЙ. — Як тільки смеркне, то де тільки ходить товаряка коло лісу, зараз з чагарника десь візьметься вовк та й душить худобу (І. Нечуй-Левицький); Обложили сіроманця.. Можна й зараз виїжджати на полювання (М. Стельмах); Попер, як сірий корову (приказка).  Словник синонімів української мови
6. сіроманець — СІРОМА́НЕЦЬ, нця, ч. Уживається як сталий епітет вовка, часто у прикладці вовк-сіроманець. Кругом його Мов вимерли люде [люди]. Ані півня, ні собака: Тілько із-за гаю Десь далеко сіроманці Вовки завивають (Шевч., І, 1963, 107); — Обложили сіроманця..  Словник української мови в 11 томах
7. сіроманець — Сіроманець, -нця м. Эпитетъ волка: сѣрый. Вовки-сіроманці набігали, тіло козацьке реали. Макс.  Словник української мови Грінченка