танцювати —
ТАНЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. що і без прям. дод. Виконувати танець (у 2, 3, 6 знач.). Юля Жукова танцювала з Віктором вальс (О. Донченко); І от музики загули!.. І хлопці жвавії танцюють (С.
Словник української мови у 20 томах
танцювати —
танцюва́ти: ◊ танцюва́ти як спу́тана вівця́ про того, хто не вміє танцювати або танцює погано (Франко)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
танцювати —
Танцювати не хочеться, та черевички просяться. Вдає, що не хоче, а насправді хоче. Той добре танцює, кому щастя грає. Веселяться щасливі.
Приповідки або українсько-народня філософія
танцювати —
-юю, -юєш, недок. 1》 перех. і неперех. Виконувати танець (у 2, 3, 6 знач.). || неперех. Брати участь у танці, у танцях. || Уміти виконувати танець, танці. 2》 неперех. Виступати в балеті, бути артистом балету. || перех. Виконувати певну роль у балеті.
Великий тлумачний словник сучасної мови
танцювати —
танцюва́ти від пе́чі. Бачити в чому-небудь першопричину, початок чогось. Звичайно, неприємно, що в театрі збитки. Але вважати це головним ми, даруйте, не можемо, і танцювати від цієї печі не слід (О.
Фразеологічний словник української мови
танцювати —
ТАНЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. перех. і неперех. Виконувати танець (у 2, 3, 6 знач.). Юля Жукова танцювала з Віктором вальс (Донч., V, 1957, 460); І от музики загули!.. І хлопці жвавії танцюють (Рудан., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
танцювати —
Танцювати, -цю́ю, -єш гл. Танцовать. Чи танцювать, то й ушкварять, аж земля трясеться. Шевч.
Словник української мови Грінченка