тинятися —
[тиен’атиес'а] -н'айус'а, -н'айеіс':а, -н'айеіц':а, -н'айуц':а
Орфоепічний словник української мови
тинятися —
ТИНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., розм. 1. Ходити сюди-туди без певної мети й напрямку; бродити, блукати де-небудь. Чіпка сидів на триніжку. Порох тинявся з кутка в куток.
Словник української мови у 20 томах
тинятися —
-яюся, -яєшся, недок., розм. 1》 Ходити сюди-туди без певної мети й напрямку; бродити, блукати де-небудь. || Довгий час ходити, бродити, перебувати де-небудь. || Ходити, їздити куди-небудь без особливого бажання або результату.
Великий тлумачний словник сучасної мови
тинятися —
тиня́тися з кутка́ в куто́к. Не бути зайнятим; байдикувати. Чіпка сидів на триніжку. Порох тинявся з кутка в куток. Обидва мовчали (Панас Мирний); Була (Христина) сама в хаті — чи сиділа, чи напівлежала, чи тинялася з кутка в куток...
Фразеологічний словник української мови
тинятися —
БЛУКА́ТИ (ходити або їздити без певної мети чи напрямку або в пошуках кого-, чого-небудь); БРОДИ́ТИ розм., ТИНЯ́ТИСЯ розм., ПЛЕ́НТАТИСЯ розм., ПЛЕ́НТАТИ розм. рідше (повільно ходити без мети й напрямку).
Словник синонімів української мови
тинятися —
ТИНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., розм. 1. Ходити сюди-туди без певної мети й напрямку; бродити, блукати де-небудь. Чіпка сидів на триніжку. Порох тинявся з кутка в куток.
Словник української мови в 11 томах
тинятися —
Тиня́тися, -ня́юся, -єшся гл. Слоняться, шататься. Пішла мати тиняючись, по під тинню валяючись. Грин. III. 381. Тиняється, як кобиляча душа. Полт. Мені шаноба скрізь була, бо я без діла не тиняюсь. Гліб. Тиняюся од села до села, а тепер іду в Полтаву. Котл. Н. П. 383.
Словник української мови Грінченка