указівка —
указі́вка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири указі́вки
Орфографічний словник української мови
указівка —
[ўказ'іўка] = вказівка -ўкие, д. і м. -ўц'і, мн. -з'іўки, -з'івок дв'і ўказ'іўкие
Орфоепічний словник української мови
указівка —
УКАЗІ́ВКА¹ див. вказі́вка¹. УКАЗІ́ВКА² (ВКАЗІ́ВКА), и, ж. Дія за знач. ука́зувати 2, 3. Перші зауваження про територію, заселену бойками, мають загальний характер і зводяться до вказівок на окремі місцевості (з наук.-попул. літ.
Словник української мови у 20 томах
указівка —
див. вказівка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
указівка —
НАСТАНО́ВА (рекомендація, роз'яснення з боку вищого органу, керівної особи і т. ін., що вказують, як діяти в тих чи інших випадках); ВКАЗІ́ВКА (УКАЗІ́ВКА), УКА́ЗКА розм.
Словник синонімів української мови
указівка —
УКАЗІ́ВКА див. вказі́вка.
Словник української мови в 11 томах