укорочувати —
УКОРО́ЧУВАТИ (ВКОРО́ЧУВАТИ), ую, уєш і заст. УКОРОЧА́ТИ (ВКОРОЧА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УКОРОТИ́ТИ (ВКОРОТИ́ТИ), очу́, о́тиш, док., що. 1. Робити що-небудь коротшим, меншим за довжиною. – Ох лишенько! Це ж вийде ціле “посланіє”!...
Словник української мови у 20 томах
укорочувати —
(вкорочувати), -ую, -уєш і заст. укорочати (вкорочати), -аю, -аєш, недок., укоротити (вкоротити), -очу, -отиш, док., перех. 1》 Робити що-небудь коротшим, меншим за довжиною, ніж звичайно, ніж потрібно. 2》 Робити що-небудь менш тривалим у часі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
укорочувати —
укороти́ти / укоро́чувати язика́ (язи́к). 1. кому. Примушувати кого-небудь замовкнути або менше говорити. Сама аж киплю. Рада б і на досвітки її послати, щоб укоротити цокотухам язика (Ганна Барвінок). 2. чий, чийого. Помовчати, не говорити зайвого.
Фразеологічний словник української мови
укорочувати —
УКОРО́ЧУВАТИ (ВКОРО́ЧУВАТИ), ую, уєш і заст. УКОРОЧА́ТИ (ВКОРОЧА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УКОРОТИ́ТИ (ВКОРОТИ́ТИ), очу́, о́тиш, док., перех. 1. Робити що-небудь коротшим, меншим за довжиною. — Ох лишенько! Це ж вийде ціле «посланіє»!...
Словник української мови в 11 томах