усміхатися —
усміха́тися дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
усміхатися —
УСМІХАТИСЯ (ВСМІХАТИСЯ) – ПОСМІХАТИСЯ Усміхатися (всміхатися), усміхнутися (всміхнутися). Усмішкою виявляти певні почуття (переважно радість, задоволення тощо), а також переносно. Видно, люблять цю дівчину усі – так ласкаво до неї усміхаються (Г.
Літературне слововживання
усміхатися —
див. згоджуватися; сміятися
Словник синонімів Вусика
усміхатися —
УСМІХА́ТИСЯ (ВСМІХА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УСМІХНУ́ТИСЯ (ВСМІХНУ́ТИСЯ), ну́ся, не́шся, док. 1. Усмішкою виявляти певні почуття (перев. радість, задоволення і т. ін.). Як же то зрадів Василь Невольник, побачивши Шраменка!..
Словник української мови у 20 томах
усміхатися —
(всміхатися), -аюся, -аєшся, недок., усміхнутися (всміхнутися), -нуся, -нешся, док. 1》 Усмішкою виявляти певні почуття (перев. радість, задоволення і т. ін.). || Усмішкою виявляти своє ставлення до кого-, чого-небудь, відповідати на що-небудь. 2》 перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
усміхатися —
до́ля (форту́на) усміха́ється (посміха́ється) / усміхну́лася (посміхну́лася) кому. Кому-небудь таланить, щастить в житті. А оце був поїхав на заробітки в Одесу, і там йому посміхнулася доля (М. Стельмах); Фортуна таки раз усміхнулася йому (І. Франко).
Фразеологічний словник української мови
усміхатися —
УСМІХА́ТИСЯ (ВСМІХА́ТИСЯ) (усмішкою виявляти певні почуття, перев. радість, задоволення, доброзичливість), ПОСМІХА́ТИСЯ, ОСМІХА́ТИСЯ рідше, ОСКА́ЛЮВАТИСЯ (ОСКАЛЯ́ТИСЯ) жарт. зневажл.; ПІДСМІХА́ТИСЯ, ПІДСМІ́ХУВАТИСЯ, ПІДСМІ́ЮВАТИСЯ (час від часу). — Док.
Словник синонімів української мови
усміхатися —
УСМІХА́ТИСЯ (ВСМІХА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УСМІХНУ́ТИСЯ (ВСМІХНУ́ТИСЯ), ну́ся, не́шся, док. 1. Усмішкою виявляти певні почуття (перев. радість, задоволення і т. ін.). Як же то зрадів Василь Невольник, побачивши Шраменка!..
Словник української мови в 11 томах
усміхатися —
Усміхатися, -хаюся, -єшся сов. в. усміхнутися, -хнуся, -нешся, гл. Улыбаться, улыбнуться. І любуються, і радіють, і усміхаються. Рудч. Ск. І. 131.
Словник української мови Грінченка