учити —
УЧИ́ТИ (ВЧИ́ТИ), учу́, у́чиш, недок., кого, що і без прям. дод. 1. чого, чому, з інфін. і без дод. Передавати кому-небудь які-небудь знання, навички; навчати. Заробила Чи то позичила вдова Півкопи тую на буквар.
Словник української мови у 20 томах
учити —
(вчити), учу, учиш, недок., перех. і неперех. 1》 чого, чому, з інфін. і без додатка. Передавати кому-небудь які-небудь знання, навички; навчати. || із спол. що, як. Говорити, показувати і т. ін., яким чином, способом робити що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
учити —
ВИВЧА́ТИ що (навчаючись, набувати певних знань, відомостей у якій-небудь галузі), ВЧИ́ТИ (УЧИ́ТИ), ОПАНО́ВУВАТИ, ОВОЛОДІВА́ТИ чим, СТУДІЮВА́ТИ книжн., ПРОХО́ДИТИ розм., ШТУРМУВА́ТИ розм., ВГРИЗА́ТИСЯ (УГРИЗА́ТИСЯ) в що, розм.
Словник синонімів української мови
учити —
УЧИ́ТИ (ВЧИ́ТИ), учу́, у́чиш, недок., перех. і неперех. 1. чого, чому, з інфін. і без додатка. Передавати кому-небудь які-небудь знання, навички; навчати. Заробила Чи то позичила вдова Півкопи тую на буквар.
Словник української мови в 11 томах
учити —
Учити, учу, учиш гл. Учить. Пригоди учать згоди. Ном. № 1751.
Словник української мови Грінченка