хижий

Хи́жий, -жа, -же; хи́жі, -жих

Значення в інших словниках

1. хижий — хи́жий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. хижий — ХИЖИЙ – ХИЖАЦЬКИЙ Хижий. 1. Який їсть інших тварин (про звірів, тварин); характерний для таких звірів; переносно – подібний до хижака лютістю, жорстокістю (про людину та її риси): хижий шуліка, хижий розбійник, хиже нутро, хижа радість.  Літературне слововживання
3. хижий — (звір) кровожерний, дикий, лютий, жорстокий, г. драпіжний, д. пажерний (хто) КОРИСТОЛЮБНИЙ, о хижоокий, (чад) грабіжницький, здирницький, хижуватий  Словник синонімів Караванського
4. хижий — див. жорстокий  Словник синонімів Вусика
5. хижий — ХИ́ЖИЙ, а, е. 1. Який їсть інших тварин (про звірів, тварин); кровожерливий. Щоб вгамувати своє серце, Єремія звелів осідлати коня, скочив на його й полетів у степ оглядати своє добро, а потім блукав по діброві без діла, без думок в голові, блукав...  Словник української мови у 20 томах
6. хижий — -а, -е. 1》 Який їсть інших тварин (про звірів, тварин). || Характерний для такої тварини. || перен. Подібний до хижака лютістю, жорстокістю, такий, як у хижака (про людину та її риси); лютий, жорстокий. 2》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. хижий — ЛЮ́ТИЙ (про звіра, тварину — кровожерний, злий), ХИ́ЖИЙ, ЗЛЮ́ЩИЙ, РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ, РОЗ'Я́ТРЕНИЙ, РОЗ'ЯРІ́ЛИЙ, ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ, РОЗШАЛІ́ЛИЙ діал. (який розлютувався, досяг крайньої люті).  Словник синонімів української мови
8. хижий — ХИ́ЖИЙ, а, е. 1. Який їсть інших тварин (про звірів, тварин). Щоб вгамувати своє серце, Єремія звелів осідлати коня, скочив на його й полетів у степ оглядати своє добро, а потім блукав по діброві без діла, без думок в голові, блукав...  Словник української мови в 11 томах
9. хижий — Хижий, -а, -е Хищный. К. ЧР. 427. Хиже птаство. К. Іов. 59. Хижі орли. К. ЧР. 92.  Словник української мови Грінченка