ходіння —
ході́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
ходіння —
[хоуд’ін':а] -н':а
Орфоепічний словник української мови
ходіння —
ХОДІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. ходи́ти 1–13. Він спускав у воду босі ноги, щоб освіжити їх після цілоденного ходіння (Ю. Яновський); Пряме ходіння викликало у двоногих мавп переміщення центра ваги тіла (з наук.-попул. літ.
Словник української мови у 20 томах
ходіння —
-я, с. Дія за знач. ходити 1-13).
Великий тлумачний словник сучасної мови
ходіння —
ходи́ти по лезу́ бри́тви (ножа́). Здійснювати небезпечну, складну справу дуже вправно, вміло, тонко. Постійно наражаючись на небезпеку, ходячи, як кажуть, по лезу бритви, обер-лейтенант давно вже став забобонним (П. Гуріненко). ходи́ти по бри́тві.
Фразеологічний словник української мови
ходіння —
ХОДІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. ходи́ти 1-13. Він спускав у воду босі ноги, щоб освіжити їх після цілоденного ходіння (Ю. Янов., II, 1954, 156); Пряме ходіння викликало у двоногих мавп переміщення центра ваги тіла (Наука..
Словник української мови в 11 томах
ходіння —
Ходіння, -ня с. Хожденіе. Черк. у.
Словник української мови Грінченка