хрест —
хрест іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
хрест —
д. криж; (шаблі) держак; (на грудях) орден, відзнака; (для підпертя) хрестовиння, перехрестя, сов. хрестовина; (на папері) хрестик, галочка; (тяжкий) П. доля, призначення, муки, страждання; хрещик.
Словник синонімів Караванського
хрест —
див. держак; кінець
Словник синонімів Вусика
хрест —
[хрест] хреиста, м. (на) хреис'т'і, мн. хреисти, хреис'т'іў
Орфоепічний словник української мови
хрест —
ХРЕСТ, а́, ч. 1. Предмет і символ культу християнської релігії, у вигляді стриженя з однією або кількома поперечками у верхній половині (за євангелієм на стовпі з перехрестям був розіп'ятий Ісус Христос).
Словник української мови у 20 томах
хрест —
хрест: ◊ як з хресга́ знятий про хвору, змарнілу, виснажену людину (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
хрест —
У церкві обносився хрест, а на попові ряса. Про стару і бідну церкву.
Приповідки або українсько-народня філософія
хрест —
А, ч. Погана або негарна людина. Щось не вселяє мені довіри цей хрест. Мутний тип.
Словник сучасного українського сленгу
хрест —
(-а) ч.; мол. Хрещатик. Зустрілися на Хресті.
Словник жарґонної лексики української мови
хрест —
-а, ч. 1》 Предмет і символ культу християнської релігії, який являє собою стрижень з однією або кількома поперечками у верхній половині.
Великий тлумачний словник сучасної мови
хрест —
1. у давнину знаряддя страти рабів і злочинців; 2. орнаментальний мотив і символічний знак, у більшості культур відомий здавна; після страти...
Універсальний словник-енциклопедія
хрест —
алю́р три хрести́. Уживається переважно як спонукання до дії, руху в значенні: вперед! дуже швидко! негайно! — Діду Кузьма, нате зведення і не баріться... — Алюр три хрести,— схопив дід палку і почвалав до сільради (В.
Фразеологічний словник української мови
хрест —
НА́ВХРЕСТ (у вигляді хреста), ХРЕСТ-НА́ВХРЕСТ (ХРЕСТ-НА́ХРЕСТ розм.), НАВПЕРЕХРЕ́СТ, ХРЕСТО́М, ХРЕСТОПОДІ́БНО книжн., ВПЕРЕ́ХРЕСТ (УПЕРЕ́ХРЕСТ) рідше, НАО́ХРЕСТ рідко, О́ХРЕСТ рідко.
Словник синонімів української мови
хрест —
ХРЕСТ, а́, ч. 1. Предмет і символ культу християнської релігії, який являє собою стрижень з однією або кількома поперечками у верхній половині (за євангельською легендою, на стовпі з перехрестям був розіп’ятий Христос). Умираючи, казав [Гриць], ..
Словник української мови в 11 томах
хрест —
1. Знак, орнаментальний мотив, що в сиву давнину з'явився у зв'язку з солярним культом. Розташований в колі являвся космогонічним символом чотирьох пір року, чотирьох начал Всесвіту (додатково див. "Атлантиди хрест", "Венери круг", гаммадіон).
Архітектура і монументальне мистецтво
хрест —
Хрест, -та м. 1) Крестъ. Віру християнську під нозі підтопчи, хрест на собі поламни. Дума. Нема Гонти, нема йому хреста, ні могили. Шевч. 207. Він у нашому селі церкву новим ґонтом обшив і хрести позолотив. МВ. І. 65. хресто́м благословити.
Словник української мови Грінченка