циган —
ци́ган іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири ци́гани
Орфографічний словник української мови
циган —
ЦИ́ГАН див. цига́ни.
Словник української мови у 20 томах
циган —
В цигана вдався, хоч по панськи вбрався. Дурисвіт, хоч і одяг змінив. При компанії дався циган повісити. Глум з того, що вмішався в непотрібне товариство і потерпів. Коваль завинив, а цигана повісили. Невинно потерпів, бо не мав доброї репутації.
Приповідки або українсько-народня філософія
циган —
див. цигани.
Великий тлумачний словник сучасної мови
циган —
носи́тися / розноси́тися як (мов, ні́би і т. ін.) (ду́рень (ци́ган, ста́рець)) з пи́саною то́рбою з ким—чим. Приділяти велику або більшу, ніж треба, увагу тому, хто її не вартий, що її не варте, не заслуговує.
Фразеологічний словник української мови
циган —
ЦИ́ГАН див. цига́ни.
Словник української мови в 11 томах
циган —
Циган, -на м. 1) Цыганъ. Ласі, як циган на сало. МВ. І. 107. На те циган кліщі держить, щоб у руки не попекло. Ном. № 5854. 2) У гуцуловъ: кузнецъ. Kolb. І. 68. Шух. І. 146. 3) Участвующій въ свадебномъ обрядѣ, наз. циганщина. см. МУЕ. І. 155.
Словник української мови Грінченка