частина —
При цьому слові, якщо воно входить до складу підмета, присудок має форму однини. З нею йде частина підпасків (Леся Українка); Частина солдатів стоїть в обороні (І.Нехода); Частина слів вислизає з пам’яті (М.Стельмах).
Літературне слововживання
частина —
1. Кожна з п’єс, які складають циклічний твір. 2. Відносно завершений розділ музичної побудови, який відрізняється від інших розділів використанням окремої теми, тональності тощо.
Словник-довідник музичних термінів
частина —
ЧАСТИ́НА, и, ж. 1. Складова чогось цілого. Хіба не рівна частина досталася на долю братів? Усе ж пополам паювали (Панас Мирний); Коли б хоч десята частина з його бажань здійснилась, земля б стала вільною від панів...
Словник української мови у 20 томах
частина —
части́на іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
частина —
-и, ж. 1》 Окрема одиниця, пайка, шматок і т. ін., які відділяються від чогось цілого. || у знач. присл. частинами. || Ділянка якої-небудь площі, поверхні і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
частина —
розкрива́ти / розкри́ти ка́рти перед ким, кому і без додатка. Переставати приховувати свої (або чиїсь) плани, наміри тощо; починати діяти відкрито. За вечерею Семен Федорович розмовляв з дружиною.
Фразеологічний словник української мови
частина —
ЧАСТИ́НА (окрема одиниця, шматок тощо, які відділяються від чогось цілого; складова одиниця чогось цілого), ЕЛЕМЕНТ, ЧА́СТКА. Частина стіни з тріском вивалилась (С. Скляренко); Частину речей і більшість баранів було врятовано (З.
Словник синонімів української мови
частина —
ЧАСТИ́НА, и, ж. 1. Окрема одиниця, пайка, шматок і т. ін., які відділяються від чогось цілого. Хіба не рівна частина досталася на долю братів?...
Словник української мови в 11 томах