шовк —
[шоyк] -yку, м. (y) шоyку мн. -yки, шоyк'іy
Орфоепічний словник української мови
шовк —
ШОВК, у, ч. 1. Волокно, що виділяють гусениці шовковицевого шовкопряда. [Явдоха:] У якімсь селі один вчитель почав вчити своїх учеників шовк здобувати (М. Кропивницький); Бухарці розвантажували верблюдів..
Словник української мови у 20 томах
шовк —
шовк іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
шовк —
-у, ч. 1》 Волокно, що виділяється гусеницями шовковицевого шовкопряда. || Штучно виготовлене, синтетичне волокно. 2》 Пряжа, нитки з натурального чи штучного, синтетичного волокна. 3》 Тканина (перев. тонка), вигот. з такої пряжі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шовк —
1. ш. натуральний, волокно, яке отримують із коконів личинки шовковичного (ш. шляхетний) або дубового (ш. тутовий) шовкопряда; волокно натурального...
Універсальний словник-енциклопедія
шовк —
у борга́х (як у шовка́х), перев. зі сл. бу́ти. Винний багато грошей кому-небудь. Був (колгосп) мільйонером. Та загули ті мільйони. Тепер у боргах як у шовках (З газети). як (мов, нена́че і т. ін.) шо́вком ши́є (гапту́є), зі сл. бреха́ти.
Фразеологічний словник української мови
шовк —
ШОВК, у, ч. 1. Волокно, що виділяється гусеницями шовковицевого шовкопряда. [Явдоха:] У якімсь селі один вчитель почав вчити своїх учеників шовк здобувати (Кроп., II, 1958, 453); Бухарці розвантажували верблюдів..
Словник української мови в 11 томах
шовк —
Шовк, -ку м. Шелкъ. А я шовком вишиваю. Шевч. 187. Бреше, як шовком, шиє. Ном. № 6954.
Словник української мови Грінченка