шпилька —
(сосни) глиця, голка, шпичка; (терну) КОЛЮЧКА; (металева) шпонька, сов. приколка; (з діямантом) сов. брош; П. уїдлива заувага, підштрикачка, ок. ущипка, ШПИЧАК; Т. шпеник.
Словник синонімів Караванського
шпилька —
див. голка; колючка
Словник синонімів Вусика
шпилька —
[шпил'ка] -л'кие, д. і м. -л'ц'і, мн. шпиел'ки, шпиел'ок дв'і шпил'кие
Орфоепічний словник української мови
шпилька —
1. (сосни) глиця 2. це запиначка
Словник чужослів Павло Штепа
шпилька —
ШПИ́ЛЬКА, и, ж. 1. Предмет для заколювання волосся в зачісці у вигляді зігнутого навпіл дроту або двозубчастої вилочки. Увіходить Йоганна, розкішно вбрана: ..
Словник української мови у 20 томах
шпилька —
шпи́лька іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири шпи́льки
Орфографічний словник української мови
шпилька —
(-и) ж.; мол.; жарт. Чоловічий статевий орган.
Словник жарґонної лексики української мови
шпилька —
-и, ж. 1》 Предмет для заколювання волосся в зачісці у вигляді зігнутого навпіл дроту або двозубчастої вилочки. 2》 Рід невеликої металевої голки з круглою голівкою на тупому кінці, яку використовують перев. для приколювання чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шпилька —
ГО́ЛКА (колючка хвойної рослини), ХВОЇ́НА, ШПИ́ЛЬКА. Тимко струсив із сорочки сухі соснові голки (Григорій Тютюнник); Сосни співали колискових пісень і видзвонювали кожною гілочкою, кожною хвоїною (П.
Словник синонімів української мови
шпилька —
ШПИ́ЛЬКА, и, ж. 1. Предмет для заколювання волосся в зачісці у вигляді зігнутого навпіл дроту або двозубчастої вилочки. Увіходить Йоганна, розкішна вбрана: ..на голові штучний убір з золотих обручів, шпильок, гребінців і сітки (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
шпилька —
Шпилька, -ки ж. 1) Булавка. Шпилькою пришпилити. Ном. № 8754. 2) Шпилька головная. Виняла з голови шпильку. Рудч. Ск. І. 99. 3) У горшечниковъ: деревянная палочка, толщиною въ карандашъ...
Словник української мови Грінченка