шпичка —
див. вістря; голка; колючка
Словник синонімів Вусика
шпичка —
ШПИ́ЧКА, и, ж. 1. Загострена паличка. Сонце б'є в шибки. Скло страшенно блищить, ніби на шибки впало четверо сонечок, і ті сонечка ріжуть мені очі, штрикають та колють неначе розпеченими в огні шпичками (І.
Словник української мови у 20 томах
шпичка —
шпи́чка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
шпичка —
(-и) ж.; мол.; жарт. Чоловічий статевий орган. Отож, тільки трапився більш-менш годящий кущик, метнув спішно у траву піджачка, завалив Милоську, як колій свинку, — і "ввійшла у її тіло шпичка" (В. Врублевський, Тріщини).
Словник жарґонної лексики української мови
шпичка —
-и, ж. 1》 Загострена паличка. || Паличка, яку використовують, підсмажуючи на вогнищі сало чи м'ясо. || Паличка, якою користувалися, коли їли вироби з тіста. 2》 перен. Колюче, уїдливе зауваження, ущипливе слово; шпилька.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шпичка —
як (мов, ні́би і т. ін.) на голка́х (на шпилька́х, на шпи́чках, на колючка́х, на те́рню і т. ін.), зі сл. сиді́ти, стоя́ти, почува́ти і под. У стані надзвичайного нервового збудження, збентеження, хвилювання; неспокійно, нетерпляче.
Фразеологічний словник української мови
шпичка —
КОЛЮ́ЧКА (голчасте утворення на тілі деяких тварин; загострений кінець стебла, листя рослини тощо), ГО́ЛКА, ШПИ́ЛЬКА, ШПИЧА́К (СПИЧА́К), ШПИ́ЧКА, ШИП, КО́ЛЬКА діал.; ХВОЇ́НКА, ХВОЇ́НА (у хвойних дерев та кущів).
Словник синонімів української мови
шпичка —
ШПИ́ЧКА, и, ж. 1. Загострена паличка. Сонце б’є в шибки. Скло страшенно блищить, ніби на шибки впало четверо сонечок, і ті сонечка ріжуть мені очі, штрикають та колють неначе розпеченими в огні шпичками (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
шпичка —
Шпичка, -ки ж. 1) Заостренный конецъ, заостренная палочка. 2) Колючка на растеніи. К череді йшла — задрімала, на пеньки ноги позбивала,... на шпички очі повиймала. Чуб. III. 230. 3) Заноза.
Словник української мови Грінченка