шумовиння —
I 1. Піна, що утворюється від сильного коливання, бовтання, кипіння, бродіння тощо. Лягало за кормою шумовиння (Л.Первомайський); В дійниці попискує вкрите шумовинням молоко (М.Стельмах); Дві бабки-куховарки ополониками шумовиння з баняків збирають (Я.
Літературне слововживання
шумовиння —
ШУМОВИ́ННЯ¹, я, с. 1. Білувата пухирчаста маса на поверхні рідини, яка утворюється від сильного коливання, бовтання, кипіння, бродіння і т. ін.; піна. Море ще не заспокоїлось, здіймалися великі хвилі, але на їхніх гребенях уже не було білого шумовиння (О.
Словник української мови у 20 томах
шумовиння —
шумови́ння 1 іменник середнього роду піна шумови́ння 2 іменник середнього роду сукупність звуків
Орфографічний словник української мови
шумовиння —
I -я, с. 1》 Білувата пухирчаста маса на поверхні рідини, яка утворюється від сильного коливання, бовтання, кипіння, бродіння і т. ін.; піна. || перен. Щось легке, пишне, подібне до такої маси. || Мильний розчин, збитий у пухирчасту масу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шумовиння —
ПІ́НА (непрозора легка пухирчаста маса, що утворюється на поверхні рідини), ПІ́НЯВА, ШУМ, ШУМОВИ́ННЯ, ШУМОВИ́НА рідше; НА́КИП, КИП'ЯТИ́ННЯ (на поверхні киплячої рідини).
Словник синонімів української мови
шумовиння —
ШУМОВИ́ННЯ, і, я, с. 1. Білувата пухирчаста маса на поверхні рідини, яка утворюється від сильного коливання, бовтання, кипіння, бродіння і т. ін.; піна.
Словник української мови в 11 томах