щирість —
[шчир'іс'т'] -рос'т'і, ор. -р'іс'т'у
Орфоепічний словник української мови
щирість —
ЩИ́РІСТЬ, рості, ж. Властивість за знач. щи́рий. Енергія, що нею пройнято було всю його постать, врода, палкість, щирість – все це надзвичайно вражало дівчину (Б.
Словник української мови у 20 томах
щирість —
щи́рість іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
щирість —
-рості, ж. Властивість за знач. щирий. || Щире ставлення, стосунки між ким-небудь. По щирості — а) (у сполуч. з дієсл. балакати, розмовляти, сказати і т. ін.) відверто, не приховуючи нічого; б) (у сполуч. з дієсл. давати, дарувати, наділяти і т. ін.) не шкодуючи, щедро.
Великий тлумачний словник сучасної мови
щирість —
ЩИ́РІСТЬ, рості, ж. Властивість за знач. щи́рий. Енергія, що нею пройнято було всю його постать, врода, палкість, щирість — все це надзвичайно вражало дівчину (Гр.
Словник української мови в 11 томах
щирість —
Щирість, -рости ж. 1) Искренность. 2) Усердіе. Вибачайте, добрі люде, наша щирість та неспроможність. Ном. Не стій, коню, надо мною, виджу ж бо я щирість твою. Гол. І. 98. Од щирости. Искренно. Просить, наче й справді од щирости.
Словник української мови Грінченка