щітка —
[шч’ітка] -ткие, д. і м. шч'іц':і, мн. шч'ітки, шч'іток дв'і шч'іткие
Орфоепічний словник української мови
щітка —
ЩІ́ТКА, и, ж. 1. Знаряддя для чищення, чесання, обмітання і т. ін. у вигляді плоскої колодки або дощечки з густо набитою на неї щетиною чи матеріалом, що замінює її.
Словник української мови у 20 томах
щітка —
щі́тка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири щі́тки
Орфографічний словник української мови
щітка —
-и, ж. 1》 Знаряддя для чищення, чесання, обмітання і т. ін. у вигляді плоскої колодки або дощечки з густо набитою на неї щетиною чи матеріалом, що замінює її. || Те, що нагадує це знаряддя, схоже на нього.
Великий тлумачний словник сучасної мови
щітка —
ПЕ́НЗЕЛЬ (для нанесення фарби, клею і т. ін.), КВА́ЧИК, ЩІ́ТОЧКА, ЩІ́ТКА, КВАЧ (перев. для малярських робіт). Набрала (Маня) на пензель червоної краски..
Словник синонімів української мови
щітка —
ЩІ́ТКА, и, ж. 1. Знаряддя для чищення, чесання, обмітання і т. ін. у вигляді плоскої колодки або дощечки з густо набитою на неї щетиною чи матеріалом, що замінює її.
Словник української мови в 11 томах
щітка —
Щітка, -ки ж. 1) Щетка. щі́ткою чистять что либо; щіткою изъ жесткой щетины начисто разглаживаютъ мички; родъ кисти изъ мочалы для мазанья стѣнъ глиной или мѣломъ также называется щіткою. Вас. 200. Чуб. VII. 410.
Словник української мови Грінченка