імпровізувати —
імпровізува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду
Орфографічний словник української мови
імпровізувати —
-ую, -уєш, недок. і док., перех. 1》 Складати який-небудь твір (мелодію, вірш і т. ін.) під час виконання, виголошувати промову тощо без попереднього підготування. || Говорити те, що спадає на думку; вигадувати. 2》 перен. Робити, влаштовувати що-небудь нашвидку, без попереднього підготування.
Великий тлумачний словник сучасної мови
імпровізувати —
ВИГА́ДУВАТИ (говорити, описувати те, чого немає й не було; створювати в уяві), ВИДУ́МУВАТИ, ПРИДУ́МУВАТИ, ВИМИШЛЯ́ТИ, ВИМИ́СЛЮВАТИ, ФАНТАЗУВА́ТИ, МУДРУВА́ТИ, ІМПРОВІЗУВА́ТИ, ПЛЕСТИ́ розм., ПЛЕСКА́ТИ розм., ВИПЛІТА́ТИ розм., СПЛІТА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
імпровізувати —
ІМПРОВІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. 1. Складати який-небудь твір (пісню, вірш і т. ін.) під час виконання, виголошувати промову тощо без попереднього підготування. Колективна творчість — це творення гуртом..
Словник української мови в 11 томах