іспит —
[іспиет і іиспиет] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў
Орфоепічний словник української мови
іспит —
-у, ч. 1》 Перевірка знань з якого-небудь навчального предмета; екзамен. 2》 Перевірка яких-небудь якостей, властивостей і т. ін. Витримувати (витримати) іспит перен. — виявлятися добрим, придатним для чогось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
Іспит —
Символічна перешкода на шляху кандидата до посвяти у певний ступінь. Кількість І. залежить від ступеня.
Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
іспит —
і́спит іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
іспит —
і́спит екзамен (м, ср, ст): Признаюся, що по іспиті зрілості я почувався не таким щасливим, як про це мріяв (Шухевич) ◊ зля́ти і́спит шк. не скласти іспиту (ст)||зрити іспит, зрізатися при (на) іспиті ◊ зля́ти при іспиті шк.
Лексикон львівський: поважно і на жарт
іспит —
ви́тримати (скла́сти) і́спит. Підтвердити на практиці свої найкращі якості, властивості і т. ін. — Наша сталь витримала іспит в грізні роки війни (Н.
Фразеологічний словник української мови
іспит —
ВИ́ПРОБУВАННЯ (з'ясування якостей, властивостей кого-, чого-небудь, здатності до певних дій), ВИПРО́БУВАННЯ, ПЕРЕВІ́РКА, ПРО́БА, ВИ́ПРОБА, І́СПИТИ, ЕКЗА́МЕН, ВИ́ПРОБ рідше, СПРОБУ́НОК рідко, ТРЕНУВА́ННЯ рідше.
Словник синонімів української мови
іспит —
І́СПИТ, у, ч. 1. Перевірка знань з якого-небудь навчального предмета; екзамен. Лукіяновича не бачив, бо у нього були саме іспити (Коцюб., III, 1956, 324); — Він складе іспит і може собі відпочивати ціле літо (Хотк..
Словник української мови в 11 томах