історіографія —
історіогра́фія іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
історіографія —
• історіографія (від грец. ίστορία — розповідь про минуле і γράφω — пишу) літературна: 1) Допоміжна літературознавча дисципліна, що вивчає історію розвитку і нагромадження знань з історії і теорії л-ри та літ. критики, а також відповідні літ.
Українська літературна енциклопедія
історіографія —
-ї, ж. 1》 Наука, що вивчає розвиток і нагромадження знань з історії суспільства, а також історичні джерела. 2》 Сукупність історичних творів, що стосуються певного періоду або якої-небудь проблеми; історична бібліографія.
Великий тлумачний словник сучасної мови
історіографія —
історіогра́фія (від історія і ...графія) 1. Історія історичної науки в цілому, а також сукупність досліджень, присвячених певній темі чи історичній епосі, або сукупність історичних праць, яким властива внутрішня єдність. 2. Наукова дисципліна, яка вивчає історію історичної науки.
Словник іншомовних слів Мельничука
історіографія —
Опис історичного минулого, історична письмова розповідь; сукупність історичних праць, що стосуються певного періоду історії, регіону або проблеми; історія і., що сягає початків письма (Єгипет, Месопотамія, Китай), займається напрямками, історичними школами.
Універсальний словник-енциклопедія
історіографія —
ІСТОРІОГРА́ФІЯ, ї, ж. 1. Наука, що вивчає розвиток і нагромадження знань з історії суспільства, а також історичні джерела. Історіографія.. розвивається під впливом інтернаціональних шкіл і метод (Фр.
Словник української мови в 11 томах