їжатець —
ЇЖАТЕ́ЦЬ, тця́, ч. Гризун родини їжатцевих з коренастим тілом і короткими кінцівками, спину, боки, частину хвоста якого покривають голки або шипи. Їжатці відомі своїми найдовшими голками серед ссавців (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах