безувір
Безувір, -ра
м.
1) Невѣрный, басурманъ. К, ДН. 271.
2) Злой, безсердечный человѣкъ. см. бузувір.
Словник української мови ГрінченкаБезувір, -ра
м.
1) Невѣрный, басурманъ. К, ДН. 271.
2) Злой, безсердечный человѣкъ. см. бузувір.
Словник української мови Грінченка