бескет

Бескет, -ту

м. = бескед. Довго крутилась, ходила по бескетах та по ярках. О. 1862. IV. 88.

Значення в інших словниках

1. бескет — бе́ске́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. бескет — І БЕСКИД (при березі) скеля, стрімчак; (глибокий) круча, урвище, провалля; зб. бескеття.  Словник синонімів Караванського
3. бескет — див. бескид.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. бескет — БЕ́СКЕ́Т див. бе́ски́д.  Словник української мови у 20 томах
5. бескет — ГОРА́ (значне підвищення над навколишньою місцевістю), БЕ́СКИ́Д (БЕ́СКЕ́Д) (БЕ́СКЕ́Т) діал.; КИЧЕ́РА діал. (вкрита лісом, крім вершини); СКЕ́ЛЯ, СКЕЛИ́НА рідше (зі стрімкими схилами та гострими виступами); УЗГІ́Р'Я (ВЗГІ́Р'Я) (ЗГІ́Р'Я) (невисока).  Словник синонімів української мови
6. бескет — БЕ́СКЕ́Т див. бе́ски́д.  Словник української мови в 11 томах