Словник української мови Грінченка

брикливенький

Брикливий, -а, -е

1) Лягающій.

2) Своенравный, капризный. Ти, кажуть, дівка не бриклива, але од старости сварлива. Котл. Ен. V. 63. ум. брикливенький.

Словник української мови Грінченка