брикливенький
Брикливий, -а, -е
1) Лягающій.
2) Своенравный, капризный. Ти, кажуть, дівка не бриклива, але од старости сварлива. Котл. Ен. V. 63. ум. брикливенький.
Словник української мови ГрінченкаБрикливий, -а, -е
1) Лягающій.
2) Своенравный, капризный. Ти, кажуть, дівка не бриклива, але од старости сварлива. Котл. Ен. V. 63. ум. брикливенький.
Словник української мови Грінченка