бувало

Бувало, -ла

с. Въ сказкѣ то же, что и жлукто. Мнж. 176. У мене єсть бувало... — Яке бувало? питають. — Жлукто, — хиба ж ви не знаєте? Грин. І. 284.

Значення в інших словниках

1. бувало — бува́ло вставне слово незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. бувало — 1》 3 ос. одн. с. р. мин. ч. до бувати. 2》 вставн. сл. Уживається для вираження дії, що нерегулярно повторювалась у минулому, у знач. часом, іноді, траплялось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бувало — БУВА́ЛО у знач. вставн. сл. (ужив. для позначення нерегулярності дії в минулому), БУЛО́, ТРАПЛЯ́ЛОСЯ (підкреслюється епізодичність дії). Цілими днями, бувало, просиджує хлопець над книжкою (А.  Словник синонімів української мови
4. бувало — БУВА́ЛО. 1. 3 ос. одн. с. р. мин. ч. добува́ти. Батько діда просить, щоб той розказав.., як колись бувало (Шевч., І, 1951, 144); Бувало, що ти мені пособляв, бувало (Стельмах, І, 1962, 115). 2. вставн. сл.  Словник української мови в 11 томах