буковинонька
Буковинка, -ки
ж.
1) ум. отъ буковина 1, 2. Шух. І. 177. Буковинка сі розвила. Шух. І. 197.
2) Жительница Буковины. ум. буковиночка, буковинонька.
Словник української мови ГрінченкаБуковинка, -ки
ж.
1) ум. отъ буковина 1, 2. Шух. І. 177. Буковинка сі розвила. Шух. І. 197.
2) Жительница Буковины. ум. буковиночка, буковинонька.
Словник української мови Грінченка