бура

Бура, -ри

ж. Бурленіе воды. Тепер вода тихо йде коло каміння, бо мала, а як весною вода велика, то бура б'є тут. Екатер. у.

Значення в інших словниках

1. бура — бура: — Дістава́ти буру: одержати нагінку, прочуханку [48]  Словник з творів Івана Франка
2. бура — бура́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. бура — Бура — borax — *Borax — мінерал, сіль тетраборної кислоти. Склад: Na2[B4O5](OH)4]8H2O. Сингонія моноклінна. Колір білий, сіруватий, зелений. Крихкий. Тв. 2-2,5. Густина 1,7. Б.- типовий мінерал евапоритів, утворюється при випаровуванні соляних озер.  Гірничий енциклопедичний словник
4. бура — -и, ж. Натрієва сіль борної кислоти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. бура — БУРА́, и́, ж., хім. Натрієва сіль борної кислоти. У борних озерах, сполучених із термами, завжди відкладається бура (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
6. бура — див. вир; течія  Словник синонімів Вусика
7. бура — бура́ (від араб. борак – селітра) натрієва сіль тетраборної кислоти, безбарвні кристали. Застосовують під час зварювання й паяння металів, виготовлення емалей.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. бура — Na2B4O7 ∙ 10Н2О, неорганічна сполука, кристалічна речовина; застосовується у виробництві емалей, деяких сортів скла, для очищення поверхні металів перед пайкою, хіміч. аналізів, у медицині (як антисептик та висушуючий засіб), як мікродобриво.  Універсальний словник-енциклопедія
9. бура — БУРА́, и́, ж. Натрієва сіль борної кислоти. У борних озерах, сполучених з термами, завжди відкладається бура (Курс заг. геол., 1947, 121).  Словник української мови в 11 томах