Словник української мови Грінченка

бібочка

Бібка, -ки

ж.

1) Пометъ въ шарикахъ: овечій, заячій, козій. Мнж. 176. см. бибка.

2) Шарикъ маленькій. ум. бібочка.

Словник української мови Грінченка