вахлай

Вахлай, -лая

м. Вахлакъ. І так собі ніби нікчемний народ, вахлаї такі.... ходять було схилившись. ЗОЮР. І. 293.

Значення в інших словниках

1. вахлай — вахла́й іменник чоловічого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. вахлай — -я, ч., зневажл. Неповоротка малотямуща людина; вахлак.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вахлай — ВАХЛА́Й, я́, ч., зневажл. Те саме, що вахла́к. І так собі ніби нікчемний народ, вахлаї такі .. ходять, було, схилившись (Сл. Гр.); П'яне панство танцює хай, святкуючи свою дворянську усобну перемогу над вахлаєм, володарем твоїм (П. Тичина).  Словник української мови у 20 томах
4. вахлай — див. вайлуватий; слабодухий  Словник синонімів Вусика
5. вахлай — ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал.  Словник синонімів української мови
6. вахлай — ВАХЛА́Й, я́, ч., зневажл.. Неповоротка малотямуща людина; вахлак. І так собі ніби нікчемний народ, вахлаї такі… ходять було схилившись (Сл. Гр.); П’яне панство танцює хай, святкуючи свою дворянську усобну перемогу над вахлаєм, володарем твоїм (Тич., Чуття.., 1938, 67).  Словник української мови в 11 томах