ветхий —
ве́тхий прикметник
Орфографічний словник української мови
ветхий —
-а, -е. 1》 Дуже старий. Ветхий Завіт рел. — див. Старий Завіт. 2》 Який руйнується, занепадає від часу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ветхий —
Старезний, старенний, старий, старкуватий, старенький, старесенький, старісінький, див. древній
Словник чужослів Павло Штепа
ветхий —
ВЕ́ТХИЙ, а, е. 1. розм. Такий, що руйнується, зотліває, витирається від часу, тривалого існування, використання. Поженив [Онисименко] синів, доньок і внуків...
Словник української мови у 20 томах
ветхий —
СТАРИ́Й (СТАР поет., фольк.) (який прожив багато років), ПОХИ́ЛИЙ, ПЕРЕСТАРІ́ЛИЙ, ПЕРЕСТА́РКУВАТИЙ розм. (дуже старий або старіший, ніж треба для чого-небудь); СТАРЕ́ЗНИЙ, ДРЕ́ВНІЙ розм., ПРЕСТАРИ́Й розм., ДІДИ́ЗНИЙ заст.
Словник синонімів української мови
ветхий —
ВЕ́ТХИЙ, а, е. Такий, що руйнується, зотліває, витирається від часу, від тривалого існування, використання. Ветха старенька гребелька заросла з обох боків темною сумовитою вільшиною (Вас., Вибр., 1954, 269); [Ольга (читає):] Так слухай, Якове.
Словник української мови в 11 томах