вивчати

Вивча́ти, -ча́ю, -єш

сов. в. вивчити, -чу, -чиш, гл.

1) Выучивать, выучить.

2) Научать, научить. Вивчив дітей, як сказать.

3) Изучать, изучить.

Значення в інших словниках

1. вивчати — (набувати певних знань) вчити, оволодівати чим, опановувати, (глибше) студіювати, розм. жарт, штурмувати, (на пам'ять) завчати, розучувати, розм.: зубрити, (з труднощами) товкти.  Словник синонімів Полюги
2. вивчати — вивча́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. вивчати — -аю, -аєш, недок., вивчити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Навчаючись, набувати певних знань, відомостей в якій-небудь галузі; опановувати щось. || Науково досліджувати. || Набувати майстерності у чомусь. 2》 Учачи, запам'ятовувати, засвоювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вивчати — ВИВЧА́ТИ, а́ю, а́єш, ВИУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ВЧИТИ, ВИ́УЧИТИ, чу, чиш, док. 1. що. Навчаючись, набувати певних знань у якій-небудь галузі; опановувати щось.  Словник української мови у 20 томах
5. вивчати — АНАЛІЗУВА́ТИ (розчленовувати ціле на складові частини, піддавати критичній оцінці — перев. про логічний характер дослідження), РОЗГЛЯДА́ТИ, РОЗБИРА́ТИ. — Док.: проаналізува́ти, розгля́нути, розібра́ти.  Словник синонімів української мови
6. вивчати — Вивча́ти, -ча́ю, -ча́єш, -ча́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вивчати — ВИВЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ВЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Навчаючись, набувати певних знань, відомостей в якій-небудь галузі; опановувати щось.  Словник української мови в 11 томах