вилиці

Ви́лиці, -ць

ж. мн.

1) = вила 2. Шух. І. 194. Также какъ часть мотовила. Шух. І. 150.

2) Въ куркѣ кремневого ружья пластинки, въ которыя вставляется кремень. Шух. І. 299.

3) Въ ножницахъ — часть отъ винта до острыхъ концовъ. Шух. I. 153.

4) Часть цѣпа. см. вуголов. Шух. I. 166.

5) Боковая сторона морды четвероногаго животнаго. У тих волів під вилицями, коло щелепів були такі нарости. Павлогр. у. (Залюбовск.).

6) Затылокъ рыбы. Шух. I. 224.

Значення в інших словниках

1. вилиці — ви́лиці: скулы [ІФ,1890]  Словник з творів Івана Франка
2. вилиці — Ви́лиці, -лиць, -лицям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)