випурхнути

Ви́пурхнути, -ну, -неш

гл. Выпорхнуть. Випурхнув соловейко в праве, а зозуля в ліве віконце. ЗОЮР. II. 34. Іде було й скаже: «Тіточко-голубочко! я піду до дівчат», або там куди; а тепер уже випурхне з хати, не питаючи мене. МВ. ІІ. 20.

Значення в інших словниках

1. випурхнути — ви́пурхнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. випурхнути — -ну, -неш, док., випурхувати, -ую, -уєш, недок., 1》 Швидко вилітати звідкись (про птахів, метеликів). 2》 перен. Швидко, легкою ходою вибігати звідки-небудь, кудись.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. випурхнути — ВИ́ПУРХНУТИ див. випу́рхувати.  Словник української мови у 20 томах
4. випурхнути — ВИБІГА́ТИ (бігом залишати, покидати яке-небудь приміщення, місце або з'являтися де-небудь), ВИЛІТА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИСЯ, ВИСКА́КУВАТИ, ВИСИПА́ТИ, ВИПО́РСКУВАТИ, ВИНО́СИТИСЯ, ВИМИКА́ТИСЯ рідко, ВИХВА́ЧУВАТИСЯ розм., ВИКО́ЧУВАТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
5. випурхнути — ВИ́ПУРХНУТИ див. випу́рхувати.  Словник української мови в 11 томах