вислуга

Ви́слуга, -ги

ж.

1) Служба. А до того іще спороли батогами, а за вислугу палюгами. Г. Арт. (О. 1861. III. 85).

2) Прослуженное время. Там козак по риночку ходить, у гетьмана вислуги ся просить: пусти мене, мій пане, додому. Гол. І. 109.

3) Заслуженное, заработокъ за службу. ум. ви́служенька. На тім короваю три яблучка з раю: то ж тобі, Марусенько, вірна твоя вислуженька, що ти собі вислужила у милого Бога. Рк. Макс.

Значення в інших словниках

1. вислуга — ви́слуга іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. вислуга — -и, ж. Перебування на службі протягом певного періоду. Вислуга років — у праві соціального забезпечення – різновид трудового стажу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вислуга — ВИ́СЛУГА, и, ж. Перебування на службі або на роботі протягом певного періоду, що дає право на певні пільги. Годив Рябко їм [панам], мов болячці й чиряку, А що за те Рябку? .. спороли батогами, А за вислугу палюгами (П.  Словник української мови у 20 томах
4. вислуга — ВИ́СЛУГА, и, ж. Перебування на службі протягом певного періоду. Заробляв машиніст Рубчак добре, дещо перепадало йому за економію вугілля, за вислугу років (Жур., Вечір.., 1958, 208).  Словник української мови в 11 томах