м. Изслѣдованіе, результата изслѣдованія. Левч. 52.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
вислід —
ви́слід іменник чоловічого роду результат; дослідження
Орфографічний словник української мови
вислід —
Ви́слід. 1. Результат, наслідок. Оголошене висліду конкурсу в часописях і виплата премій наступить вмісяци падолисті с[его]р[оку] (Б., 1895, 24, 3); Президент Сель перебував знов у Відни і конферував з гр.
Українська літературна мова на Буковині
вислід —
-у, ч., зах. Результат, наслідок.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вислід —
ВИ́СЛІД, у, ч. 1. Те саме, що результа́т. Він спинився на мить, перед тим як сказати, що за щасливий вислід у такому задавненому випадку ручитися не можна, але Лизавета Миколаївна поспішно доказала замість нього сама: – Все в Божій волі... Я розумію (Б.
Словник української мови у 20 томах
вислід —
ви́слід наслідок; результат (ст): А вислід був такий, який при такім поставленні справи повинен бути (Шухевич); Завдяки знаменитій техніці обох сторін гра дійшла щасливо до перерви, без дальших труднощів, з вислідом 8:0 на нашу користь (Селепко)...
Лексикон львівський: поважно і на жарт