висповідати

Ви́сповідати, -даю, -єш

гл. Исповѣдать. Вона побігла до попа, щоб висповідав його. Рудч. Ск. І. 166.

Значення в інших словниках

1. висповідати — ви́сповідати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. висповідати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 церк.Вислухати на сповіді покаяння кого-небудь в гріхах і відпустити їх або накласти єпитимію. 2》 перен. Гостро вказати на хиби в поведінці, діях; вилаяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. висповідати — ВИ́СПОВІДАТИ, аю, аєш, док., кого, що. 1. рел.-церк. Вислухати на сповіді покаяння кого-небудь у гріхах і відпустити їх або накласти єпитимію. Ксьондзи висповідали загалом військо. Король сказав до війська промову (І.  Словник української мови у 20 томах
4. висповідати — див. лаяти  Словник синонімів Вусика
5. висповідати — ЛА́ЯТИ (обзивати кого-небудь образливими словами), ЛА́ЯТИСЯ, ОБЗИВА́ТИ, СВАРИ́ТИ, СВАРИ́ТИСЯ, ПРОКЛИНА́ТИ, ПАПЛЮ́ЖИТИ, КЛЯ́СТИ́ розм., НАБИРА́ТИ розм., УЗИВА́ТИ (ВЗИВА́ТИ) розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ХРЕСТИ́ТИ розм., ВИ́СПОВІДАТИ, ШЕРСТИ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. висповідати — ВИ́СПОВІДАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. церк. Вислухати на сповіді покаяння кого-небудь в гріхах і відпустити їх або накласти епітимію. Батюшка прийшов, висповідав Петра (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах