во

Во

пред. = в. (Рѣдко употребляемое). Та й поїхав на Вкраїну до дівчини во гостину. Чуб. V. 43.

Значення в інших словниках

1. во — во прийменник незмінювана словникова одиниця уроч., книжн.  Орфографічний словник української мови
2. во — ВО див. в².  Словник української мови у 20 томах
3. Во — Кантон у Пд.-Зх. Швейцарії; 3,2 тис. км2, 598 тис. мшк.; адміністративний центр Лозанна; офіційна мова франц.; височинно-гористий; оз.: Женевське, Невшательське; гол. у країні регіон вирощування винограду; туристично-рекреаційні центри: Лозанна, Веве, Монте.  Універсальний словник-енциклопедія
4. во — ВО, прийм., заст., уроч. 1. із знах. в. Уживається в сполуч. з іменником ім’я на позначення того, ради чого щось здійснюється. Для нього [щастя] віддавали все найдорожче, губили себе і других, сльози й кров лились річками во ім’я його (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах